Степановський: виграний Кубок та чемпіонство - найяскравіші спогади минулого року

Сайт ФБУ продовжує серію підсумкових матеріалів минулого року. Важко знайти людину у вітчзняному баскетболі, для якої минулий рік був настільки турбулентним і сповненим несподіванок, як для Віталія Степановського, подій було дуже багато, сюрпризів не менше, не усі вони були приємні, проте пригадати є що. Разом із тренером Чемпіонів Суперліги пригадуємо найважливіші події року що минув. Телефонна розмова відбулася саме під час матчу Црвена Звєзда – ЦСКА. Моніторинг топових баскетбольних подій – це не робота, це не звичка і не хобі, це частина життя головного тренера Хіміка, баскетбол наставник дивиться з сином Артемом, якому перед новорічними святами виповнилося 1,5 роки. 
 
- Не дивуйтеся, він ще тільки навчився голову тримати, ще толком повзати не міг, а вже дивився баскетбол, ще волейбол дивиться це уже з мамою, при тому що не просто знаходиться у кімнаті з телевізором, а акцентовано дивиться на екран.
 
- Відчувається що чого було мало у минулому році так це спілкування з родиною?
- Так, дійсно, рік був настільки насичений, що часу сину приділяв небагато, нажаль, що поробиш.
 
- Зараз коли рік завершується, чи можна пригадати що загадував на 2016 які бажання тоді були актуальними і чи здійснилися вони?
- Знаєте, точно були побажання щоб у сім’ї був порядок, щоб у команді усі були здорові. Загадував бажання щоб було побільше перемог, де в чому все так і вийшло. Для команди так точно, рік став історичним, адже вперше узяли Кубок України, раніше Хімік ніколи не вигравав цей трофей, потім здобули і чемпіонство. 
 
- Що ж запам’яталося з минулого року найбільше?
- Спогадів дійсно дуже багато, дуже приємно згадати, як виграли Кубок у Києві в Палаці спорту, це було щосб неймовірне, тоді я був асистентом. Чемпіонство теж пам’ятне, адже тут довелося керувати командою самому, усі перемоги пам’ятні.  
 
- Довелося різко відчути різницю між роботою асистента і головного тренера?
- Головна різниця – це відповідальність, точніше, рівень особистої відповідальності за прийняття усіх рішень, за результат і за роботу колективу. Зараз як тренеру доводиться думати не тільки за поточні результати, а за розвиток молоді в ключі клубної політики, адже в Хіміку на це робиться великий акцент, підготовка молодих гравців їх становлення. Є ще відповідальність і за те що доводиться працювати у рідному місті, в клубі, за який я колись грав, де сформувався як баскетболіст, як тренер, сподівання близьких, одноклубників, вболівальників хочеться виправдати . 
 
- Як згадуються зараз ті події? Призначення в розпалі плей-оф багатьох здивувало, приголомшило, як самі тоді сприйняли призначення?
- Для мене це був шок, усе відбулося протягом двох хвилин на після матчевих зборах, можна сказати по гарячих слідах, просто у роздягальні, президент клубу нам повідомив про це. З одного боку шокуючи новина, з іншого боротьба за нагороди і жодногї хвилини на розкачку, треба перемагати уже одразу, післязавтра уже може бути запізно.
 
- А які у вас зараз стосунки з колишнім тренером Олегом Юшкіними?
- Нормальні цілком, робочі. Ми відносно недавно бачилися з ним на тренерському семінарі, який організовувала ФБУ у Одесі, спілкувалися. Він доречі один з перших привітав коли ми виграли у Венеції, було дуже приємно. 
 
- Чи відчули на власному досвіді те що титул відстояти важче ніж відстояти його вперше?
- Це абсолютно точно і справа не у тому хто був тоді тренером, хто зараз. Навіть просто пригадати результати. Коли було перше чемпіонство, то ми тоді золоту серію виграли достатньо спокійно 3:0. Зараз було важче з Динамо, навіть після першої гри коли програли вдома, втратили перевагу свого майданчику, зібратися на наступні матчі, виграти у Києві, ці усі дні були дуже напружені. Тоді відстояти було важко і цього року буде ще складніше.
 
- Досвід роботи головним тренером у "Грифонах" зараз став у пригоді? Тоді теж несподівано довелося очолити команду.
- Будь-який досвід він є хорошим, корисним. Хоча ситуацію не порівняти. Тоді довелося працювати коли клуб розпадався, повне безгрошів’я дуже важко вмотивувати гравців на роботу, надзвичайно важкі переїзди. Зараз у нас у клубі усі організаційні питання підлагоджено дуже чітко, бездоганно, тренеру про це хвилюватися не треба. Зате після Сімферополя мені нічого не страшно вже, як тренер певно тоді я загартувався. Зараз куди б не приїхав, уже нічого не бентежить, ні холодні зали, ні нерівний паркет. У Суперлізі грають нові команди, у яких умови далекі від наприклад наших, але я не підтримую тих хто говорить, що такі зали краще не допускати. Найпростіше завжди щось заборонити, але краще дати розвиватися наприклад тому ж Кременчуку. Грати доводиться у рівних умовах усім, а тим командам які тренуються у не дуже підготовлених залах, їм ще важче. Мене наприклад питають, як вам взагалі, ось тут граєте у Венеції, тут у Кременчуці, я кажу, що для нас жодної різниці немає.
 
 
- Давайте пригадаємо це літо, коли фанфари відгули, чемпіонство відсвяткували і треба було засукати рукава, з яким настроєм бралися до роботи?
- Літо було без відпочинку, майже одразу поїхав на семінар до Берліна, де відбувався Фінал Євроліги, дуже корисна була поїздка. З гравцями, які лишалися у клубі тренувалися до кінця червня. Тоді ужезнали що Фрейзер навряд чи залишиться, треба було шукати когось першого номера. З нашим менеджером з Олександром Майоровим їздили до США, дивилися потенційних новачків, вели перемовини.
 
- Сміта тоді знайшли?
- За Смітом, я стежив раніше, спілкувався з тренерами, які були у нього у Бельгії і Швейцарії.  Так що з цим гравцем ми були знайомі і вели його. Першого серпня ми уже розпочали збори. Правда, тоді довелося працювати без збірників, не було Конєва, Рябчука, хлопці тоді були у національній команді, я за них дуже радий, що вони були корисними там, нам на зборах їх десь не вистачало. Тоді довелося запросити Аллєна, це був його перший досвід у Європі після коледжу, він гравець хороший, але звик до зовсім іншого баскетболу, у нас дуже багато комбінацій, схем захисту йому було важко звикнути до цього, запам’ятати, тому довелося розійтися з ним, хоча як людина він безпроблемний.
 
 Стратегію комплектації команди визначає тренер чи керівництво клубу?
- Довіряють комплектацію тренерам, але ми працюємо разом, узгоджуємо не лише стратегію, а й окремих кандидатів. 
 
- Улітку Хімік заявився у Лігу Чемпіонів, чого очікували від турніру, тоді говорилося про те що треба буде гідно виступити, що отримали зараз?
- Я вважаю, що абсолютно правильно що ми пішли в Лігу Чемпіонів, турнір дуже хороший, колосальний досвід для гравців і мене. ФІБА кап слабкіше рівень. Тут клуби з кращим бюджетом і грати проти таких клубів приємно. Різниця відчувається одразу, різниця у швидкості прийняття рішень, у тому що треба бути напоготові будь-який момент. Проґавивсекунду – упустив ривок, наздогнати буде дуже важко. Будь-яке рішення має бути блискавичним, від ідеї до втілення проходить дуже мало часу. 
 
- З іншого боку, якби виступали у Кубку замість ЛЧ, то у вболівальників було б більше приводів для радощів?
- Усі хочуть перемог і ми стараємося перемагати. У нас були матчі коли могли вирвати звитягу, але упускали це і Орадя, і домашній з Автодором, навіть остання гра з Венецією 35 хвилин на рівних боролися, але в кінці не дотерпіли, не змогли. Якби було 3-4 перемоги то шанси були б значно ліпші. Треба налаштовуватися на матчі що лишилися, поборотися за вихід у Кубок ми ще можемо, тож спробуємо порадувати вболівальників.
 
- Втоми, від щильного графіку немає фізичної? Психологічної від того що виграти не можете?
- У нас наймолодша команда до приїзда Лава середній вік команди був 22 роки, психологічно відновлюватися хлопцям важче ніж фізично. На це накладається графік переїздів. Пам’ятаю, як приїхали додому після виїзного матчу Ліги, зайшов додому в 23:00, а завтра нам грати у Миколаєві в чемпіонаті.  Тому, я дуже вдячний усім хто з нами працює за професіоналізм, за ставлення до роботи, не лише гравцям, а й адміністраторам, лікарям. Досвідчених гравців у нас немає, тобто таких, яким пояснив і можна ні за що не хвилюватися, для молодих дуже важливий тренувальний процес і у гравців є розуміння важливості тренувань. Треба тільки тренуватися, готуватися, шліфувати, але ми боримося як вміємо.
- Як ви вважаєте, плани на рік виконано?
- Думаю, свій план я не виконав. Те що зараз за втраченими очками ми йдемо на першому місці – це великий плюс, у нас лише 2 поразки, так що і у чемпіонаті і Кубку усе більш-менш згідно плану, а от у Лізі Чемпіонів все ж слід було зіграти значно краще, ми мали б боротися за вихід з групи.
 
- В особистому плані що дав рік Мавпи?
- Ох, він був настільки динамічним. До речі, що ще хотів сказати, що дуже приємно, що чемпіонат у нас в країні знову один. Це суттєво вплинуло на його рівень. Значно сильніше команди, значно кращі легіонери, дехто з українців, які грали за кордоном теж повернувся. У нас з’явилося 2 дуже хороших суперника, 2 команди, яким ми, між іншим поступилися. Словом чемпіонат став цікавішим. В особистому плані, стежити за зростанням сина дуже приємно, з ним цікаво, він уже ходить. Хотілося би більше його бачити.
 
- З дитиною переважно дружина?
- Переважно бабусі, минулого року дружина теж повернулася у спорт (Дар’я Степановська професійна волейболістка, виступає за ВК Хімік).
 
- Ви не були проти?
- Чому? Навпаки, вона повністю людина від спорту і я бачив її бажання, прагнення повернутися, вона почала тренуватися ще задовго до командних зборів, ми разом виходили на стадіон, на спортмайданчик, так що я навпаки підтримую її бажання.
 
- Доречі про тренування, Новий рік для вас починається з виїзду?
- Так, уже фактично в ніч проти другого січня ми летимо до Фінляндії. Такщо першого числа доведеться тренуватися, а як інакше, 03.01 буде відповідальна гра.
 
- Летите практично у гості до Санта-Клауса?
- Так новорічний настрій уже намагатимемося підтримати там, спробуємо у Фінляндії поборотися за перемогу.
 
- Це буде хороший подарунок усім нам і вболівальникам, тож успіху!
- Дякую, прийміть і мої найкращі побажання на Новий Рік!

http://fbu.ua/